У собі я краси не шукаю,
Не вбачаю, що ззовні вона.
У душі я все чуйно сприймаю,
Бо такою була й буду я.
У чужих я красу помічаю:
У очах, і в усмішці, в руках,
Навіть там, де для інших немає,
Сяє в рухах для мене запал.
Насолоду знаходжу я в формах,
Гармонійності їх поєднань.
Щось живе у очах перехожих,
Щось, що вартує довгих блукань.
Я довкола усіх покохала,
І недоліків більш не знайду,
І вподобала все, що я мала,
Недовершеність їх бережу.
А себе залюбила найбільше,
Все, що є у мені, - на лиці.
Унікальність думок - це найліпше,
Все красиве живе у мені.
