Велика бульбашка
Тріскає голосно, а
Маленька болісно.
Не міряй терезами біль,
Бо вона, як сіль
В океані з хвиль
Бентежного розуму,
Коливається, немов маятник.
Де я і ти
Незбагненні
Самі собою
Стоїмо серед прибою,
Відпливаючи
Разом із чайками
В невідомі далі
Подалі від усього цього.
Втікаємо на край світу,
Хоч бачили глобус
У вітрині старої школи
Серед вчителів
І їх заданих віршів,
Які потрібно було вивчити
Уже на завтра.
Але, на жаль, воно запізнилося
Й прийшло сьогодні
З двійками - лебедями,
З дітьми, що виросли
Із великої бульбашки.
© Богдан Кухта
13 квітня 2025
Підтримати автора (на чай):
4441 1144 2483 1947 - моно
UA | FR | RU
