Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Крихти - ВІРШ

Вона сипле попіл на комір пальта Під дахом жовтневого неба. Малює дощами на стінах міста, В яких їй ховатись не треба. Вона непомітно іде поміж нас, Вплітаючи світло в провулки. А поруч із нею ховається час, Ласуючи крихтами булки. Вона не рахує століття і дні, Зупинки, кордони, вокзали. І чує щоразу, як спить, уві сні Слова, що йому не сказала. Вона любить кішок, бездомних собак. І каву, що варить невдало. Вона віддає ні за що. Просто так. Той світ, що сама збудувала. Вона загубила мобільний торік. Її не знайти в Інтернеті. Шукай її серед забутих доріг На третій від сонця планеті. Змахни тихо попіл з манжета пальта В одному із сонних провулків. Вам ще один ранок відкрили міста. Залиште їм крихти від булки.