Хочу відчути правди смак,
Гіркої, з присмаком терпкого чаю,
Хочу побачить справжній знак,
Той істини, яку давно чекаю.
Я хочу пити кожен раз,
Із джерела прозріння чисту воду,
Коли приходить ніч до нас,
То я втрачаю правди насолоду.
Та хиба стукає у двері,
Вона солодка, як нектар медовий,
І ось вона вже у оселі,
З їдкой отрути післясмаком болі.
За нею тінь іде - зневіра,
Розпробував той смак і зрозумів,
Що щось не те в смаку ефіра,
Того, якого бачить не хотів.
Навіщо, я себе питаю,
Чи доля бути правди сомельє?
Зерно й полову розділяю,
А на душі страшенна злива льє.
Етилен 19.04.2025
