Сві-танок.
Світ тане.
Розтає імлисте срібло
Серпанку ранкового туману.
Мерзнуть пальці,
паморозь тане.
Зірки в хмарах зникають.
Сіре срібло осідає на губах теплих.
Підносиш змерзлі долоні до вуст,
Диханням відроджуєш теплість,
До щоки торкаєшся:
Моє-своє-рідне.
Світанково-срібне.
Яскраве, лискуче -
З фарбою ще не облупленою.
Молодесеньке.
2025 р.
