Морозяний вітер
Обвіває душу.
З тобою ми квити.
Не разам, не поруч.
І сонця проміння
Холодне не гріє.
Відтоді й до нині
Не можу, не вмію.
Туманом повитий
Твій погляд, твій дотик.
Мій страх сумовитий
Стоїть за два кроки.
І спогадів жмуток
Ти стиснеш в долоні.
Це мій подарунок.
Тепер ти на волі.
8 вересня 2010 р.
