Ухилянт
Вечір томно
обняв її за плечі.
Вона замріялась.
Наближалось щось дивовижне,
Таке рідне і бажане.
Та не так сталось як бажалось.
Вона запалила свічки,
Накрила святковий стіл
І до чоловіка:
-Миколо, пора любий.
Слід і тобі,
Настав час виконати
свій обов'язок перед країною,
подружній обов'язок!
-Галино, люба, війна ж!
Ти розумієш - війна!
І продовжив
вбивати москалів,
не знімаючи руки з комп'ютерної миші.
А он продолжает, вращает и вращает
Мужик, слышь, мужик, губень закати, прикусика язык.
Попкой виляет,
Войти поглубже приглашает.
Вращает да вращает.
Никто не остановит,
Никто не возражает.
Вот он и продолжает.
Какие все нерешительные то.
Правильно, військовий стан поки ніхто не відміняв!