Нема куди, нема до кого
Ні притулитися, піти
Хвалити Бога, є берлога
Та й є куди іще рости
Дорослі діти розлетілись.
Їм не до батька, як шпаки
Геть від опіки притомились.
А я то думав навпаки
І кожне має свою долю
Хоч й не впливає на її
Вона, як вітер гне тополю
І плугом душить у ріллі
І є поради, є дебати
Щодо батьківської опіки
Біда..., псує дружина - мати
Дітям дає мерзенні ліки
Нема куди, нема до кого
Це назавжди, чи ще будЕ
Веде наїжджена дорога
Двигун старий, та ще гуде
Невже не витримає ноші.
Справив деталі на нові.
І шини..., лисі, як калоші
Вельми старі і геть худі
Шістдесят третій, я гарцую
Ще хочу жінку, й щоб вона...
І феєрила по фен-шую
Була красива й молода
