В кожній людині є біле і чорне.
Радість і горе теж поряд живуть.
Адже, коли все від злоби червоне
Фарби любові із серця ідуть.
Колір червоний – це символ любові,
Злоба і кров теж червоні завжди.
Кров – це життя, але гілки тернові
Кров проливають. То смертні сліди.
Біле – це святість, це свято, весілля,
Саван однак, білим також бува.
Святість межує із злом. Божевілля.
Біле і чорне – страшна боротьба.
Все протилежно, є плюс, є і мінус.
Думка у кожного також своя.
Хтось раптом скаже: «У кисні є вірус»
Хтось, закричить: «Геть, хвороба моя».
Вибір у кожного, кожну хвилину,
Наші думки, то спасіння, чи крах.
Слово комусь дасть останню краплину,
Слово когось відверне смертний жах.
Всі ми погані, чи добрі для когось
Гарні, не гарні, великі, бридкі.
І не буває закону якогось
Щоб визначати. Думки є хибкі.
В кожній країні, і в кожному місті
Люди хороші, й погані живуть.
Часто, у кого всі помисли чисті
В горі та бідності горістно мруть.
Часто великі не визнані світом,
Часто святі катування пройшли.
Часто кінець є таким заповітом,
Що перероджує нас на віки.
Кожна подія, чи витвір, чи дія
Мають недоліки, мають красу.
Віра, любов і беззмінна надія
Погляд фільтрують крізь дивну росу.
Є сторони дві у кожній медалі
Бачать добро, ті хто сам є добром.
Бачим ми світ, і йдемо по спіралі,
Барви додав тільки власним пером.
Жорсткість, агресія, горе, насилля
Нас повертають на ракурси зла.
Тільки у мирі, любові спасіння.
Стоп! Схаменіться! Земля щоб жила!
Злоба породжує злобу і горе
Краю тій злобі немає ніде.
Серце у нас має бути прозоре,
Щоб розрізняти прекрасне і зле!
