Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Коломоєць: Земля радіє, і сміється, й плаче… - ВІРШ

Земля радіє, і сміється, й плаче, Жде допомоги й доброти від нас. Ти вір їй, жінко, стережи, козаче, І нині, й завтра, й завжди, повсякчас. Вона така весела, щедра, мила, Якщо стихія лихом не чіпа, Така покірна, життєдайна сила, Що зло усяке миттю відступа. Вона зчарує пролісками, небом, Зеленим шовкокилимом трави. Сумна? Погладить ніжно так: “Не треба!” Весела? Пустить вітер — “Полови!” Вона народить колосків пшениці, Такої добірної, як одна. Від неї посвітліють зразу лиця, В чеканні жнив замучені без сна. Вона шалено злиться і бунтує, Засмічуючи бур'янами тих, Хто випадково тут, на ній, ґрунтує — Ворота відкривай тоді для лих. Земля хлюпоче в береги річками, Які є осередками життя. Пов'яжеться дротами, мов стрічками, І виверне скарби із небуття. Земля зігріє і вона ж остудить, Вона схвилює і вона ж знітить. Земля прославить і земля осудить — Люби ж її і кожну її мить. 26.04.1994 ©Коломоєць Людмила Петрівна