Чую помах крил у небі.
Мо, лелеки? Очі вгору -
крук.
Знову чути крила в небі.
Лебеді?! Угору очі -
крук.
Й знову машуть крила.
Може, чапля?
Ні, і знову той великий, чорний
крук
Почула крила,
та вже не дивлюся.
Та через хвилю
все ж лице підняла...
О Боже! Один, два, три, чотири, п'ять, шість, сім!
Сім лебедів!
Один - попереду, за ним решта - парами. Стрімко летять. Машуть сильними, великими крилами! Білі! Прекрасні! У блакитному небі! Осяяні сонцем!
Це так важливо -
догори підняти очі.
Це так важливо
споглядати небо!
Дивитись в небо!
Дякую!