Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Галунець: Корінь тирличу - ВІРШ

Прорости б у твій світ, але коренем тирличу́ — відсікти зайвий цвіт, гіркотою розбавити сік милих слів, від яких я не втік, та уже й не втечу. Я — мішок із ногами, знервований злетами МіГ. Де м’якіша земля, там мій шелест дрімотно приліг. Обтрусити б листки, ще й з гілля́м, як уміє амла́. Це луска — не кора. Аскорбіновий щит від манер. Мій душевний дорослий помер від осколкових ран. Я — дитина з брудним літачком у рапатих руках. Почуваюсь живим в оболонці від сотень мурах. Не згоріти б мені, та Мойсея нема, і це не Сінай. Говори, говори, щоб вороже дзижчання розчув роздратований боєм/тобою мовчун, що шукає свій рай. Я — світлина в обіймах сім’ї, бо в посадці стирчу. Лікувати б цей світ, але чим? Хіба коренем тирличу. © Олена Галунець