Летить щомиті час
Невпинно поуз нас
В далеке майбуття,
З якого вороття
Не матиме він вже
В минуле. Збереже
Минуле, що пройшло,
У безвість відійшло,
Та пам’ять, що у нас
Є, а невпинний час
І далі буде йти,
Немов ріка, текти,
Летіти, як стріла,
Мов куля зі ствола,
І лиш вперед, всяк зна.
Чи осінь, чи весна,
Чи літо, чи зима
Навкруг світ обійма,
Минати буде час
На ньому повсякчас,
Впродовж усіх тих літ,
Допоки буде світ
І небо голубе,
І сонце, що тебе
Й мене обігріва,
Як лагідні слова
Ту душу, що є в нас,
Тоді, коли в той час
Її без співчуття
Рвуть тужні почуття.
Євген Ковальчук, 16. 05. 2021
