Холодний вітер стрімкий, уїдливий,
Що не сподобались, весняні миті?
Чому ти квітню, надто піддатливий,
Хіба зарано, радісно зустріти.
Поля безмежні знову білосніжні,
Хоч травам, чічкам захистом паркани,
Нічні морози підповзли страхітні,
Хто допоможе вигоїти рани.
Пливуть по небу, хмари сіро - чорні,
Безжальний дощ із снігом гнітить землю,
Вітрисько жвавий, розгулявсь сьогодні,
Чи щось завадить, нестерпному болю,
Обіднє сонце вельможно погляне,
Та лиш на мить, зненацька падає сніг,
Остання квітка, знівечена в’яне,
Її лишає теплий, весінній слід.
Будь квітню впевненішим. Сміливіше,
Кермо тримай в натхненні і надії,
Щоби суцвіттю дерев, стало ліпше,
Прокласти стежечку сонячній мрії…
І зберегти майбутні урожаї.
06.04.2025р
А він вже й сам не знає, що робити
Бо тут у всіх отой замерзлий лютий
І Сонце розучилося світити,
І вітер північ - південь сплутав ...
Той Березень щось обіцяв мрійливо,
Що ось вже ось ... ще трішечки ... пів кроку
Немає тут намріяного миру
І квітень опинився наче збоку ...