Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Сумний гідальго - ВІРШ

Я прийшов до брами, А там самотній гідальго – На Дон Кіхота зовсім не схожий, Ані трошечки, ані на цяпочку, Без коня й кіраси, але бородатий І сивий як лунь навесні, І старий як світ варварів, Ключі мідні причепив до поясу: Впізнав його ненароком – То сновида Сан Педро. Подивився на мене очима сумними: Чого, мовляв, прийшов дочасно, Чого, мовляв, мандруєш куди не слід, Я меча свого в ріллю закопав, Отут сторожую, отут ключником, Чекаю на босоногого, Сідай, марнотратнику слів, побазікаємо, Вертайся потім туди – В місто сіре, Де не очікують, Нікого, а тебе особливо, Де сови співають канцони, Де горобці горожани Республіки лабіринтів-доріг, Де коти-філософи Цитують поганських мислителів, Особливо Сократа. Послухав його, пожурився: І що в словах твоїх камінного, Окрім міста вовків.