Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр БУЙ: Останній сніг - ВІРШ

Останній сніг приречено мете, Мов самозваний князь іде на плаху. Ніхто йому не радий і ніде́, Усі його картають, бідолаху, За те, що кривдить абрикосів цвіт, За водянисту кашу під ногами… Минулої зими холодний слід, Її останнє біле оригамі… Доводилося часто і мені Бувати у такій невдячній ролі: У відчаю бездонній глибині Бродив і я у лабіринтах долі; Сахались люди, гасли ліхтарі, У храмах свічі плавились дочасно, А у душі, мов снігом на землі, Змальовувались о́брази неясні… Зима відступить. Скоро звідусіль Полине дух тюльпаново-бузковий І щезне сніг… Але на серці біль Утрати нам зали́шиться на спомин. Квітень 2025 року