Летять роки, мов листя за вікном,
А в пам'яті моїй той час яскравий
В селі чудовім - юність, наче сном,
Стекла за обрій швидко й величаво.
Білогородка, в серці ти живеш!
Не просто назва - спогадів осанна.
Усе в тобі знайоме і нове,
Там юність вибухала незрівнянна!
Твій образ світлий в серці назавжди,
І хоч життя веде в далекі далі,
Щораз вертаюсь подумки сюди,
Де юності моєї всі причали.
Тут сонце грає в росах на траві,
Світанки ніжні, наче акварелі.
І вулиці всміхаються мені,
А люди щирі, добрі та веселі.
Усякий спогад - теплий промінець,
Що зігріває в буднях сьогодення.
Ти - юності моєї острівець,
Моє натхнення, світле одкровення.
Білогородка —ти моя любов,
Моя земля, де серце розквітає.
І крізь роки кажу я знов і знов
Люблю тебе, благословенний краю!
.
