Віками летіла душа моя,
Втім зірвалась у прірву,
У прірву сотень див.
В ту мить мене обійняв водоспад,
Вікторія, як радісний сплеск в тиші.
Я стежив за тобою день за днем,
І з кожним днем кохання в серці розцвітало.
І там, в тиші, зрозумів я:
Моя любов до тебе — як вода:
Прозора і потужна, непомітна в глибині,
Приховує в собі всю силу почуттів,
Що мчать, не зупиняючись, у простір мрій,
Де втікає час...
