Ішла війна, яка людей вбивала
У краю, де калина і верба,
Яка вогні із горла випускала,
Слова несла у мозок: страх, журба.
Та вої її вірні не здавались.
Тримали, як могли лише, фронти,
Відважно відсіч ворогу давали.
Їм помагали волонтери йти.
І ось настав час - вороги зігнулись,
Прийшов жаданий мир у сонців край.
У спокій українці загорнулись.
Ввійшов у їхні душі тихий рай.
Віддали честь живі усім військовим:
Тим, хто лишився, хто пішов удаль.
Злетіли із сердець тривог окови,
В очах заграла радість, мов кришталь.
Дорослі Богу дяку посилали,
Пекли, варили, спів несли без ліні.
А діти усміхались і казали:
Мирові – слава! Слава Україні!
Чудовий патріотичний твір! 
