Так холодно і тихо у парку –
Жодної постаті довкола не зустріти.
Вона вела розмову нелегку,
А він хотів теплом її зігріти.
Так холодно і тихо на вустах –
Слова скінчились, німими стали миті.
Він більше не побачить її в снах,
Для неї – його мрії вже розбиті.
Так холодно і тихо у думках –
Холодним болем туга серце огортає.
А квіти, що тримав він у руках,
Про них тепер лиш осінь пригадає.
Так холодно і тихо на душі –
Вже без жалю, там просто прірва стала.
Шкода, що не народяться вірші,
Як він любив, і як вона кохала…
А. Курочка
27.11.2022 р.
