Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Калина: Весняна багнюка - ВІРШ

Заплакана весна у зимнім смогу Все поле розвезлА, і степ, й дорогу. В багнюці все: і техніка, і люди, Від неї не сховатися нікуди - Товчуть ногами як зерно у ступі… І падають на землю трупи… трупи. Немає місиву кінця, ні краю: Одні до пекла йдуть, а хтось – до раю. Поранений чекає допомогу. За нього вдома моляться десь Богу, Вдивляються за обрій на дорогу, Чекаючи бійця живим додому. Земля просочена і кров’ю, і сльозами. Іде весна заплакана дощами.