Цілує Сонце сонну Землю,
Вже прокидатися пора.
Кида проміння цілу жменю.
Прийшла до нас уже весна.
Умий обличчя поки квіти,
Не всю ще випили росу.
Вони це добре можуть вміти,
Бо в дні такі нема дощу.
́́
На Сонце глянула - висо́ко,
Росою вмитись прозівала.
Вляглась на травку другим боком,
І в сон міцний швиденько впала.
Роса - провісниця світанку,
Символізує чистоту.
Немов рідня якась серпанку,
Властивість мають не просту.
