Я лікуватимусь від тебе все життя,
Така недуга не проходить зразу.
Я б зрадістю пірнув у забуття,
А ти і там тепер існуєш. Казус.
Пігулок від таких, як ти, немає,
І скільки би води не пив — замало.
Температура в нормі, але обпікає
Мої вуста і очі щось уже тривало.
Або тремчу, або я заливаюсь потом,
Мені болить усе, або я тихо сплю.
Увечері стає ще гірше. Хто ти?
Нащо наслала порчу ту свою?
Коли скінчиться ця хвороба?
Коли відпустиш знову дихати у світ?
Чи ти чекаєш, що пані Жалоба
Мене назавжди забере в політ?
