Дніпро горить.
Багато вже убитих.
Понівечені душі та тіла.
Стражденні, змучені
не зрозуміють ситих.
Нас атакують знову БПЛА!
Нема ракет. Не вистачає РЕБів?
Байдужість оселилася в серцях.
Є відчуття, що обвалилось небо.
Та злість бере, боротись до кінця.
Я не пишу “шекспірівські сонети”,
Воєнний романтизм не по мені.
З овального, лунає, кабінету,
Черговий план припинення війни.
А в нас своє існує мискоборство,
Де пів країни винищено вщент,
Тупе, бидляче ідолопоклонство,
Та всім в печінках цей експеримент.
Замало каяття. Пани загрались.
А нам й далі цей тягар нести.
Шепоче ворог, щоби ми здавались,
Не в змозі нас ніяк перемогти.