Циклічний у всесвіті рух і по колу зринають події,
які вже лунали колись, дірявили космосу темінь,
які залишилися в пам'яті - давні маршрути студені,
що ними пропалені кратери й смута циклонами віє
Блакитний Уран вже курсує своєю кульгавою віссю,
гігант льодовитий міняв траєкторію руху не раз,
тумани та грози покрили його і схилив розлютований час,
та знову він змінює шлях - до планети заліза і кисню:
"Тримайся міцніше, о світе! Залізо червоне від крові,
а кисень вдихають й смакують малі органічні створіння.
Цікава планета, незвичні істоти зайняли правління
і все тут ретельно вивчають, бо мають сліди розумові
Які вони милі й маленькі, відшукують все і нотують"
кружляючи поруч Уран нахилився на бік і сміявся
"Відколи був вибух, розширився простір і світ розпочався,
відтоді "двигун" і працює, а речі у ньому існують
Енергія просто курсує, займає об'єми і форми,
і ваші дрібненькі події практично нічого не значать"
Питання, якого не чути, а космос його й не побачить:
як можна тоді пояснити блискучого джазу альбоми?
