Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Lana P.: Зима відгуділа… (мініатюри) - ВІРШ

*** Зима відгуділа хуртечами, Струмки утішалися втечами - У ріки глибокі, моря. Зі сну прокидалась земля. Тріпочуть вітри неба льолі, Кульбаб золоті парасолі Відкрилися сонцю в довірі, Розтанула свіжість в повітрі. *** Скаче лютий на коні У густу посадку - Сніг лишивсь у борозні, Для весни на згадку. *** Зима тверда, немов залізо, Серед похмурої зими. Біліють втоптані сніги, Вітрище стогне від напруги - У січні найсильніші хуги. *** У диких вихорах сніжинки-ельфи Народжують снігів розкішні шлейфи. *** Скоринкою хрусткою лютий Ласує між снігів роззутий, Приховує весняні кроки, З льодяників стікають соки. *** Над місяцем зорі віночком Розквітли в глибокій імлі. Сніжинки кружляють таночком, Цілуючи скроні землі. *** Відтужила завірюха, Втихомирена снігами, Пильно місяць зиму слухав, Срібноперими нитками Обнадійливо заплутав. Тішив серце балачками, Танули сніги місцями - Брязкали криштальні пута. Весну стрінув із пташками, Прощавай, сестрице люта! *** В притишених снігах сумних зітхань, Вчувається зими криштальна грань, Прихід весни, квіткових обіцянь, Як знАхідка новітніх починань. Приносить свіжі відчуття оновлень - Вражав у перехо́ді листям жовтень. Пункт неповернення - спіральна вічність Нагадує контрастно про циклічність. *** Вітер лячно завиває у трубі Димаря, окутаного снігом. Що примарилося, березню тобі, За яких таких обставин збігом? *** Зачекалась на відлигу, Розтопи у серці кригу, Душу зодягни в обнову - Оживуть надії знову, - Говорила небу річка, Обняла крильми потічка. *** Зачепи потаємну струну, У мені розбуди весну - Потечу у світи бурхливо, У надії на справжнє диво. *** Стрепенулася весна Перед сонцем - я жива! Відсахнулась від зими (Та ж у летаргічні сни Відправляється саньми) - Не торкай мене крильми! Із невидимих орбіт, Я прийшла збудити світ, З вікової мерзлоти, З часом досягти мети - В розмаїтті пишноти Зе́рном правди прорости!