А Ти лиш мила,
Не по плачеш на моїй могилі.
Збереш осінні квіти і вкладеш
Мені у дерев'яну домовину.
Повіє вітер, скинуться птахи.
І брудом осінь вимаже хатину
Облізуть килими, облуплять стіни
Зів'януть на вікні рослини
І сірими всі зробляться хустини.
Згадаєш, може, ніжну ти годину...
Але, не тепло станеться віднині.
