Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Людмила Коломоєць: Знов весна свою душу розкрила… - ВІРШ

Знов весна свою душу розкрила, Проганяючи пісню сумну, І несе знов мене, мов на крилах, В розімлілу ясну далину. Знову чую пташине вітання, Знову сонце стрічає ясне, І красиві слова про кохання Доганяють в дорозі мене. Їх співають струмки і струмочки, Що спішать до ставка і ріки. Їх шепочуть вгорі колосочки Очерету, що всівсь на віки. Їх доносить з полів свіжий вітер Гіркуватим смаком полину. Навіть стерте зображення літер, Що вписав хтось в стіну піщану. Все напоєне свіжим диханням, Невловимістю тих почуттів, Для яких вже прийшов час зізнання (Якщо дуже цього хтось хотів). Вітер, ніби почувши цей спалах, Закрутився у танці і зник. …Парк над ставом. Ходжу в його “залах”, Скрізь бур'ян у безсиллі поник. Ні, не думати тільки про тлінне: Ти – живий, і усе ожива. Бо старому вже пнеться на зміну Молоденька зелена трава. 08.03.1998 ©Коломоєць Людмила Петрівна