Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Вона зове мене вовком - ВІРШ

Вона зове мене вовком Я її називаю змістом. В нас поховано голки, Що в собі не вміщало місто. Вона любить плекати світанки, Що ховаються у зіницях. Я укотре даю обіцянку - Це остання була дурниця. Вона живить вітри з долоні. Вона серцем складає руни. Я останній акорд агоній Заплітаю, як слово, в струни. Я цей світ бачу мов в прицілі. А для неї світ - погляд бога. Весь мій час пожирають цілі. Її вік - це пряма дорога. Вона сяде в неспішний поїзд, Щоб творити снами картини. Я тримаю маршрут на полюс, Де бракує вогню крижинам. Нам нарешті б дійти до краю. Маски скинуті. Карти биті. Де замки нереального раю, Як один задля нас відкриті. Я би серце з грудей вирвав. Я б ошийник порвав псячий, Щоб її безкінечну прірву У зелених очах бачить. Я б собі наказав “Досить Виглядати щораз блідо”. Але кожної ночі й досі, Я іду по її сліду, Крізь зневіру, війну, злобу Поки міцно тримають лапи, Наче звір, що примітив здобич, Я іду на її запах. Ми із нею одвічні бранці. Нас зачинено в амулеті, Що ти втратиш в повільному танці На скаженій, як світ, планеті