Розширюється грізний і величний Всесвіт,
не вивчений і загадковий він для нас,
що поза ним: пітьма, чи до Бога там просвіт?
Можливо, небуття... Який його запас?
Чи, може, вимірів така безмежна кількість,
що вмістить нескінченність бульбашок-світів...
В людській свідомості усе втрачає стійкість:
чи це той світ, в якому жити я б хотів?
Коли вогонь із гуркотом зринає в небі,
й ракети -блискавки світ струсоне удар,
смертельні дрони десь просочаться крізь РЕБи,
чи я згадаю, що світ- це нам Божий дар?
А ми ж творіння Божі, по його подобі ,
хто ж кам'яні зробив в наш час людські серця?
Один наш світ... Та потопає в дикій злобі,
на грані власного можливого кінця ...
