Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Надія Тополя: Мова калинова - ВІРШ

І знову ніч закуталась сльозами, Плаче земля- невтішнии раи приишов. У стоголосся чути свіжі рани. Забинтувати їх не вистачить розмов. Розмов багато, справ зовсім замало. Язик тріпоче- він же без кісток. Робити молоді ои не охоче стало. Їм би до золота налагодить місток. Навіщо вчитись, та и що то за наука: Предмети в купі- розвитку нема. Сплюндровані слова- лиш матюки и багнюка. Вуста дитячі черпають до дна. Ото ж то є, яка різниця кажем, Чи мова,чи язик - не можем розібрать. І мову ту ми діисно,що завяжем. Не пустимо у ці світи гулять. Адже у нас є мова калинова. Вона, як та калина, вабить зір. Джерельно чиста, різнокольорова. Затерта до дірок із поколінь віків. Легендами вона вросла у душі. З покон віків народ наш не мовчить. І щоб вона цвіла, як маки в полі, ЇЇ потрібно чесно заслужить.