Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: так - ВІРШ

віра в Бога знімає турботу людини, що пише, у тім щоб якось "пристроїти" ці крихкі творчі поетичні пошуки. Досить того, що це з'явилося на світ, хтось його може знайти і прочитати, цього досить. Боротися за визнання, перемагати у табелях рангів інших поетів - це все марнославство і честолюбство, і в масштабах космосу - ніщо́. Тому ми шукаємо любов, дружбу, красу. Волонтеримо і помагаємо сла́бшим (у тім числі і Україні, яку горе прити́сло до землі, але не го́дно дотиснути - ми не дамо, краще помремо всі разом, але не дай Боже загинути нашій душі, що крилами своїми накриває дітей наших і всіх майбутніх).

Так.

замислений Бог
розмірковує

а ми віримо, що все недаремне

Так.

Відрікаємося від зла. Від коротких стежок. Пишемо тихо вірші яких один-дві-троє прочитають. Дотепер пам'ятаємо як це вести дитину за руку по весняній вулиці і про щось радісно говорити, а кругом вже цвітуть сливи. Разюче яскраве сонце мружить нам очі. Пройшли роки, але я не хотів би прожити якось інакше щоб чогось "добится" і стати "вище". Нічого іншого ніж ця довірлива дитяча рука і радість на обличчі і якісь смішні, але не пусті, віршики, які ми разом, в такт крокам, нанизували, як коралі на нитку часу - я не бажав би знову і знову. Я збираю "таку" пам'ять, а не іншу. Бо в іншому житті саме щось таке просте я б хотів біля себе мати, а не теслу і корпоративні права.

Це і всі твої здобутки?

Так, Господи. Ще кілька рядків, з яких я нічим не задоволений. І діти, яким я точно міг дати щось більше. І незабутній дзвін любові у кождім атомі душі.

Так.

Оце й усе що взяв би з собою далі. Готовий почути "клацк..."