Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: ХРЕСТОСЛОВ: збирав я букет дуже рідкісних квітів - ВІРШ


ХРЕСТОСЛОВ: збирав я букет дуже рідкісних квітів - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 6

Пошук


Перевірка розміру




збирав я букет дуже рідкісних квітів

анулю́ються мрії мої без оста́тку бо ж нІкому бу́де їх мріять без ме́не збирав я букет дуже рідкісних квітів і все оглядаюсь - кому все це треба ? чи буду радіть я як світ цей загине без мо́го засту́пництва перед бога́ми яких я знайшов таки́ пошуком довгим вони мене кликали й все вибира́ли яким б лабіринтом мене випробо́вувать щоде́нно щоно́щно я пе́р до них вго́ру і все віддалявся від про́стих людей що жили буде́нно і однако́во так любили свята́ та плека́ли дітей ніко́му із ни́х Бо́г не дуже й був тре́ба й без ньо́го багато так тре́ба зроби́ть було́ у тім мотови́лі що перед очима у ко́ждого хто́ заповзя́вся пожи́ть було́ суєт суєта́ позасти́лані справами очі у рабськім полоні тягну́ть непоси́льну шлею́ від “досвітніх вогнів” аж до пру́жної темряви ночі дріб’язко́во згорає останнє життя ні про що́ _______________ ні за що́ _______________ назавжди́ піраміда обов’язків з кожним дне́м важча і вища олов’я́ним солдатиком прямо іду́ криво їду жжужу́ як та бджілка що в вулик упе́рто прямує і мед сво́го зте́ртого серця додому безси́ло на автопіло́ті несе́ посміха́ючись в дзе́ркало за́днього ви́ду бо́же пра́ведний да́й мені тро́хи ще си́ли йти і їхати сте́жков що не́ю я їду і йду я плачу́ лютій до́лі за все получе́нне найвищу ціну́ болем серця мого́ що тріпо́че як пра́пор з дірка́ми від куль світло сонця розго́йдує вітер я їду додому де може засну і присни́ться мені полохли́вий світа́нок не такий як завжди́ а з прише́стям волхвів і сивілл і зоря́ ззнамену́є нове́ все пи́шеш ? рука не встига́ ? на ходу́ забува́ються фрази ? і ді́йсно їм ті́сно в твої́й голові́ з такими дурними руками що втри́мать не го́дні те сло́во що двічі не при́йде до тебе знізвідки сюди з тобо́в зустрічаються очі в них мо́рок чорніший за ніч і болючіший пекла пекучого павутинка та́ срібна і кра́пля роси́ в ній при цім знамену́ють що́ бу́де іще́ один день нам даро́вано на́щось усім і розве́рзнеться тьма́ бу́де спа́лах засвітиться со́нцями світ вспій відчуть його ве́лич і вічності слід н е й з д і с н е н н и й

ID: 1036465
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.03.2025 01:16:41
© дата внесення змiн: 28.03.2025 01:16:41
автор: ХРЕСТОСЛОВ

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Серафима Пант
Прочитаний усіма відвідувачами (144)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

Серафима Пант, 28.03.2025 - 08:01
Складно, але цікаво читати такі тексти зранку. День буде продуктивний роздумами. Дякую!
 
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 28.03.2025 - 10:11
написано вночі
прочитано зранку
 

Нові твори
Доля правди
Поезія для дітей
Крила весни
Поезія для дітей