Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Чайківчанка: О ПОДАРУЙ, МЕНІ БОЖЕ - ВІРШ

О, подаруй мені, Боже - пташині крила, Я як птах полечу до вишневих садів. Вклонюсь низько землі ,де колись я ходила Від щастя закружляю поміж ясенів. О подаруй мені, Боже - волю, свободу, Розправлю крила полечу у Карпати. Там нап'юсь я з цілющих джерел, чисту воду - Піду до високих гір сонце стрічати. О подаруй мені, Боже - щасливу долю, Щоб не знала я горя, біди і смутку. Щоб ходила , як лелека - пава по полю Вдихала зелене море - незабудку. О ,подаруй мені Боже - клаптик землі, На ній я збудую хату, і посаджу сад. До нього прилетять навесні солов'ї Засолодять піснею душу у Листопад. Подаруй мені , Боже - сонячну весну, Я посію маленьке зернятко у полі. Щоб діти шанували хліб, знали ціну... Дякували за все Богу, і своїй долі. Подаруй мені, Боже - квітуче літо, Піду у росяні трави босими ногами. Відірвусь від землі злечу понад світом Намилуюсь досхочу раєм - небесами. Подаруй мені, Боже - золоту осінь, Щоб милуватись кронами золотих тополь. Закружляю у танці, як листя в осінь... Усміхнусь ясним сонечком - для чужих доль. О, подаруй мені, Боже - в снігах зиму , Щоб у благодатті зародивсь золотий лан. Вдихала я ,в цю красу неповториму - Злітала на планету щастя - за океан. Подаруй мені Боже ,для душі пісню, - Щоб почув її голос соловей у саду. Щоб розбудив мене у заметіль сніжну, Коли піду за межу, в інший світ відійду.