Де ти, де ти, світле щастя?
В цьому світі кожну мить,
Подолавши все нещастя
Прагну я з тобою жить.
Відгукнись хоча б луною,
Щоб тебе я віднайшов
І життєвою тропою
Разом із тобою йшов
Через ночі, дні і тижні,
Через місяці, роки,
Через миті дивовижні
Їхні. В почуття й думки,
Увійди, немов до хати,
І назавжди залишись.
Буду я тебе кохати,
Як і зараз, як колись,
Протягом життя на цьому
Світі, щоби не тужив
Ані миті я на ньому,
А з тобою завжди жив
І діливсь беззастережно
Ним з людьми, із ким живу,
Щоб щасливими безмежно
Ми були всі наяву
Разом із тобою, щастя,
Цілий свій життєвий вік,
Позабувши все нещастя,
Що було у нас, навік,
Щоб його повік і духу
Не було. Воно ж лишень
Нам усім несе розруху
Світлих почуттів. Щодень
І щомиті хай з тобою
Лиш усі ми живемо
Завжди, а не лиш порою,
Доки вже не помремо!
Євген Ковальчук, 28. 04. 2021
