Залиш минуле, відкинь через плече,
Сльозина котиться, стрімко по щоці,
Хоча й нестерпно під серденьком пече,
На мить спинися, усміхнись ранній зорі.
Минулий день і розчарування всі,
Переживеш, на жаль, відчуваєш біль,
Хай ніч ховає поміж хмар у пітьмі,
І ти не втратиш надію, свою ціль.
Укотре місяць тонув у небуття,
Забравши друзів у молочну імлу,
Зірниці тьмяні слухали каяття,
Навіщо люди придумали війну?
Не зрадиш віру, пройти життєвий шлях,
Подібно в мороці, в протистоянні йдеш,
Повір, будь сильним, здатен побороти страх,
Мабуть сюрпризів, щоденно вже й не ждеш.
Не звик, звичайно, проживши півжиття,
Війну побачив, тебе огортав жах,
Але в душі завжди плекав майбуття,
Тож промінь сонця миготів у очах.
Світанок з ранком, веселяться в росі,
Несуть прикраси, знівеченій землі,
Тобі і квітам. Будь певен у собі!
Залиш минуле у пекельній війні!
Вода на ранок тепліша у річках,
До тебе хтось і проявить співчуття,
Достатньо вперто віриш, знаєш свій шлях,
Подякуй Богу, що продовжив життя.
Під мирним небом у блакиті ясній,
Ти з часом й долі подякуєш за все,
Відчуєш волю - знак впровадження мрій,
Це найцінніше для душі і святе….
Залиш минуле, а вітер нехай вдаль,
Змете сумління і розвіє печаль.
23.03.2025 р.
