Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Cordoglio - ВІРШ

«Корделія – найсамотніша з дочок Ліра.» (Джеймс Джойс) Серед лісу черепахових сутінок Кульгавий мовчазний мельник На ім’я чужинське Кронос Загубив своє кам’яне серце І майструє незриму клепсидру Над рікою, де бродить чапля З ліхтарем у гострому дзьобі: Бородаті пророцтва, вусаті провісники Віщують синім сновидам, Солом’яним птахам заброди-весни Про пісню майбутню солов’я-алхіміка Пошепки. Хвостаті знавці квітневих псалмів, Народ човнів Ріки Небесної, Вухасті тубільці острівців спокою Журяться, що квіти очікування Будуть червоніти, коли патрицій Сонце Завітає в Країну Вічної Молодості На зібрання їжаків-сенаторів. На млині бородатого мельника, Що меле з моху зелене борошно, Живе щур у камзолі водяника І складає свої сіровбрані канцони, Недолугі совині сонети Для вечірок тіней самураїв, Що п’ють свій березовий чай З порцелянових чаш-спогадів. Дайте йому солом’яний плащ – Оцьому зубатому філософу, Цьому опівнічному поету-скептику Бо дощить. Бо мокряк-журба, Бо весна забарилась, Замислилась.