(в дарунок художниці Оксані Балакунець.
З циклу «МИТЦІ ДЛЯ «СОЛО» Й »СОЛО» ДЛЯ МИТЦІВ»)
Вітрами перемін зійшлись стежини
На край землі та на початок вод.
По них іде, ховаючи в сльозини,
В глибини серця, український код.
У кожен крок вкладає фарб стожари,
З душі малює променями див —
Акрил, на сланці, поринає в чари,
А на полотнах — соняхом ожив.
Етюди днів — у пасторалях тво́рив —
Живуть під пензлем, дивляться у світ.
Для неї — сенс. Для когось — захват й подив.
Ведуть до мрії крізь палітру літ.
Марія Дребіт (Голодрига)
24.03.2025 Португалія
