На вітрі льон тріпочеться,
Стеблинкою лоскочеться,
В степу його світанки голубі.
І як же мені хочеться,
Тривожиться, колотиться,
Гукнути вслід журу свою тобі…
І мріється, і бачиться,
Як мовлене пробачиться.
Розвіється, забудеться,
Все, що було - не збудеться.
Промовчу хай собі.
Щиро дякую!
Душевна лірика! 
