Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Горобці - ВІРШ


Серафима Пант: Горобці - ВІРШ
UA | FR | RU

Поезії для дітей (не для дорослих)

Бібліотека | Поети Клубу Поезії | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти КлПоезії |

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 4

Пошук


Перевірка розміру




Горобці

У пошуках загубленого часу, Потраченого марно, Час - не гріш, Собою віддаємо руху плату, Подвійний обираючи платіж. Ховати не тотожне позбуватись. Позбутися - спинити тиск бажань Заміщення болючості утрати Себе в собі В приціл відволікань. Стрімкою захлинаючись ходою Бажань людських до розвитку подій, Все менше залишається героїв - У натовпі одна велика тінь. Затемнення. Затьмарена свідомість. На гілці метушаться горобці. На їхній горобиний погляд, Досить Шукати крайніх! Пошук ворогів, Приховуючи власну неспроможність Знайти дорогу, Вийти з манівців, Ховаючи гріхи в тотальну повінь, Наводячи на жертв нових приціл. У славі тріумфаторів, героїв, Згубили віру кращого колись. Ховати - позбуватись? Попіл Трої. Калина червоніє. Горобці...

ID: 1036136
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 23.03.2025 19:24:09
© дата внесення змiн: 24.03.2025 11:38:48
автор: Серафима Пант

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Артур Сіренко
Прочитаний усіма відвідувачами (116)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

ХРЕСТОСЛОВ, 24.03.2025 - 21:06
Ви неподвижну зневірену душу провокуєте прям на подвиги

зібрались горобці на гороби́ні
у гороби́ну ніч
і я
між ними
як підбитий льотчик
під їх цвірінькання
опти-
містичне
все думаю
чи я в собі
чи пів-мене́ уже нема в мені
чи й більше ?
гороби́на ніч під гороби́ною трива́
як попіл Трої теж трива́
Приховуючи власну неспроможність
Знайти дорогу,
Вийти з манівців,
Ховаючи гріхи в тотальну повінь,
Наводячи на жертв нових приціл.
але чому на ме́ні клином світ зійшовся ?
чи то все горобці ?
і гороби́на ніч ?
приціл ?
 
Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 25.03.2025 - 07:03
Дякую!
Дуже цікаво читати Ваші відгуки. Неподвижна душа горобцеуподібнюється)
Горобці веселі безтурботні, на перший погляд, птахи...птахи-оптимісти...птахи-непосиди...
Скільки горобець зробить кроків за сто років?
Жодного. Неподвижна зневірена душа.
Яку мудрість дарують ці птахи?
Не можеш, ходити - стрибай!
Вихід там, де й вхід.
Ми не в світі блукаємо, а в собі.
Світ таки їжакуватий - дуже багато клинів-голок має.
Горобці - ще ті містики, чи мостики...
 
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 25.03.2025 - 10:14
одразу відкрив вікно і прочитав вголос мокрим горобцям все що Ви про них думаєте
цікавим був відгук мого серця-горобця, що все пробує тьохкати, а не цвірінькати, сидячи на гілці дерева життя глибоко в містичній всередині, подалі від їжакуватих світів
душа підштовхує мене ще багато чого Вам наговорити
дощ вщух, виглянуло сонечко і горобці наперебій вихваляють весну красну, все збиваючи мене з думки
 
Артур Сіренко, 24.03.2025 - 18:13
Глибокий твір. Вразило. give_rose hi
 
Серафима Пант відповів на коментар Артур Сіренко, 24.03.2025 - 19:57
Дякую щиро!
 

Нові твори
Доля правди
Поезія для дітей
Крила весни
Поезія для дітей