Нема для грішника любові,
Такої чистої, святої,
Про яку пишуть у книжках,
Яку показують у снах.
А може грішник це коханець,
Плотських гріхів танцює танець,
Так пристрасно, із розумінням,
Але без почуття сумління.
І в романтизмі почуттів,
До недосяжних берегів,
Пливе душа щоб гріх вкусити,
На еротизму шлях ступити.
І стати тим кому подалі,
Не буде сенсу у моралі,
У чистоті тих почуттів,
Які черпав колись із снів.
І де та чистота і святість,
Коли в тілах побачив радість,
Які зливались між собою,
У стогонах, таких казкових.
Повторювати знов і знов,
Ту одноразову любов,
Є хибою, усладой хиті,
Ворота в Рай тоді закриті.
Для грішника нема любові,
У розумінні той святої,
Але є пристрасть і кохання,
Усе життя чи до світання?
Етилен 23.03.2025
