Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Шевчук Ігор Степанович: Псалом 222 - ВІРШ

Духу Святому і Приснодіві Марії, Богородиці, присвячується в любові Закидаю провалля між душевними і духовними і кажу лиш це — геніально… де б — в духоведенні хотів я стати? Але як віє вічність!.. ніяковіє старість епохи в’януть і прив’ядають… пропадають дати… але Дух — мир вам дати Святий Дух — веселий! хто самоподолається — щоб мати радість але тільки що буде — любов але тільки — що можуть молоді й зелені шум зелений хай в мене але тільки любов хіба в мене? й що може Бог придати? може дати години мога… Вічність хочуть з годинами утікати але тільки годин тих не спостерігати… що їм Бог поможе лизати? Бо як вглибитись в серце — перед Богом розтанути нема й старості лиш в солоді — щастя пухнастик — настане а епохи забудуться — вже ідуть прив’ядати пропадають — дати… а пропадуть і нації я закидав провалля: знає Бог закидати а не з Богом — провально!.. й хто схоче тут подолатись щоб мати радість?? поверхневую тріскучу — рацію? Що ж! і далі се трачу барви!! На палітрах Сонця — у радості!! Бог не знищує Але лиш в глибині серця є!.. 22.03.2025, Київ — третій вибір Богородиці