Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Seth: Нереальність - ВІРШ

Тихо… тихо. Заплющи вії. Най у сні буде все досконально: Небо, листя і сонце гріє Ніби справді, але нереально. Навесні пелюстки вологі. Таємниці мовчать знущально. Ніч жадає твій перший стогін, Що розчути комусь нереально. І відчинені двері в казку. І вірші, що тепер небанальні. Він і ти. Загубивши маски. Та обличчя, на жаль, нереальні. Розіб’ється в руках свічадо. Пам’ять знов поверне безжально День, де двоє гуляють садом. Де усе навкруги нереально. Тихо сипле з небес зірками. Ніч для нас немов спеціально. Чи залишиться щось між нами, Якщо ми удвох нереальні? Захворіли птахи на осінь. Пісня лине. Сумна, прохальна. Ти тримаєш в руках і досі Книгу серця, яка нереальна. Охолонула чашка з чаєм. Поцілунок гірчить прощальний. Нас одвічно живцем вбиває Той, хто завжди, на жаль, нереальний. Десь укотре відкриє двері Мов ключем твоя унікальність. У властивій собі манері Ти віддаш їм свою нереальність. Спи спокійно. Заснуло небо На канапі в кутку вітальні. Він прийде. Коли буде треба Відродити тебе. Реальну.