(Переклад "Я не люблю..." Володимир Висоцький)
Я не люблю, коли смерть ходить збоку,
Не втомлююся бігти по життю.
Я не люблю чотири пори року,
Коли я не співаю, а кричу.
Я не люблю відвертої зневаги,
В захопленість не вірю, та іще -
Коли листи читає для розваги
Чужий і зазирає крізь плече.
Я не люблю, коли - наполовину
Або переривають діалог.
Я не люблю, коли стріляють в спину,
А також проти пострілів в упор.
Ненавиджу плітки у формі версій,
Гнид сумнівів та почестей шкалу,
Або коли постійно проти шерсті,
Або, коли залізом - і по склу.
Я самовпевненість не люблю ситу,
Бо краще хай відмовлять гальма всі.
І прикро, що вже слово "честь" забуто,
Поза́очі шлють наклепи брудні.
Коли я бачу зламані геть крила
В мені немає жалю неспроста:
Я не люблю насилля і безсилля,
Ось тільки жаль розп'ятого Христа.
Я не люблю себе, коли боюся,
І прикро ще, коли невинних б'ють.
Я не люблю, коли до мене лізуть в душу,
Тим більше, як туди плюють.
Я не люблю манежі та арени,
На них мільйон дорівнює нулю.
Колись закінчиться війна, сирени -
Я це ніколи вже не полюблю.
Оригінал. Я не люблю
Я не люблю фатального исхода,
От жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
Когда весёлых песен не пою.
Я не люблю холодного цинизма,
В восторженность не верю и ещё —
Когда чужой мои читает письма,
Заглядывая мне через плечо.
Я не люблю, когда — наполовину
Или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину,
Я также против выстрелов в упор.
Я ненавижу сплетни в виде версий,
Червей сомненья, почести иглу,
Или когда всё время против шерсти,
Или когда железом по стеклу.
Я не люблю уверенности сытой,
Уж лучше пусть откажут тормоза.
Досадно мне, коль слово "честь" забыто
И коль в чести наветы за глаза.
Когда я вижу сломанные крылья,
Нет жалости во мне — и неспроста:
Я не люблю насилье и бессилье,
Вот только жаль распятого Христа.
Я не люблю себя, когда я трушу,
И не терплю, когда невинных бьют.
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
Тем более — когда в неё плюют.
Я не люблю манежи и арены:
На них мильон меняют по рублю.
Пусть впереди большие перемены —
Я это никогда не полюблю!
1968
