Промовчу. Бо такий тепер світ.
Часом, словом не в лад попадеш.
І плюватимуть люто услід,
Що й на рівній дорозі впадеш.
Промовчу, бо дорожче собі,
Говорити про вдачу людську.
Краще бути самотнім в журбі,
І тримати слова на замку.
Не скажу я ні так, або ні,
І піду собі стежкою вдаль.
Буду тихо радіти весні,
Розділяючи з нею печаль.
Як багато не сказаних слів,
Як багато не зроблених справ...
...Є про що жалкувати в кінці,
Коли слово своє не сказав...
Мудре рішення 
