Ти розіп’яв мене своєю зрадою,
Без цвяхів, хреста та без жалю.
У грудях – біль, у жилах – зрада,
А в очах … Таке спустошене «Люблю».
Ти розіп’яв мене своєю зрадою,
Роздягнув до кісток та стер до ран.
Я кричала – вставала й знову падала,
Бо це кохання… Твій жорстокіший обман,
Ти розіпʼяв мене своєю зрадою,
Торкаючись до вуст чужих і рук,
Це кохання… Для мене стало вадою,
Пандори скринею, ключем до страшних мук,
