Вітер в полі дує, пил стелиться.
Про біду не думай, усе змелиться.
Через сито мука у млині сіється,
Коровай запашний тільки мріється.
Хліб терпкий із муки бідової
І гіркий від сльози раптової.
Та й поставили клунок у затінку,
Що зробити з неї ?Лиш затірку.
Сіре тісто розтерли рученьки,
Біди впали горохом кручені.
Підмастили бульйоном з куркою,
Закипіло… накрили хусткою.
Жорнови на млині гуркають,
Знов біду, мов зерно штурхають.
Не журись, кажуть люди, змелиться…
Тільки пил від життя стелиться.
20.03.25р. Олександр Степан.
