Думки летять у тепле літо,
(Хіба у змозі їх спинить?)
Бо там цвіте все дивним цвітом...
Я їх вмовляю:- Не спішіть!
Весна скупа для нас теплом,
Так надоїли дні холодні.
Розчарувала і сніжком.
Куди ж поділись дні комфортні?
Та що поробиш, це - природа,
На примхи наші не зважає.
Нехай дощі, сніги, негода,
Нам мріять й жить не заважають.
Та ми терплячі, ми все вмієм,
Згадаєм літній один день.
Красиві спогади зігріють,
І нададуть життю натхнень.
Запахне скошена трава,
Квітки умиються росою.
Десь почалися вже жнива...
Щасливі ми тоді були з тобою.
І усміхнемося за щастя,
Яке колись спіткало нас.
Діждатись літечка все ж вдасться,
Бо це було уже й не раз.
Думки присіли біля мене,
Уважно дивляться в вікно.
А сніг весняний швидко щезне,
Прийде омріяне тепло.
Оптимістично! 
Миру і добра,нам всміхнеться весна! 
таки прийде...
