Весні усе сказало - Так!
По улоговинах струмить вода,
Відкрились вікна і дахи,
Зимові розбігаються страхи...
Старі розмерзлись вітрогони,
Їх заскрипіли камертони,
Набухли зеленню бруньки,
Одеж на землю впали тони
І юні оголили литки і цицьки,
На лавах парків діви стогнуть...
Все прокидається на світі,
Тріпає локон світлий вітер,
Ще свіжий, іще не вітровій
І я якийсь, геть сам не свій,
В обіймах ніжної весни,
Дрімаю й бачу еротичні сни,
Й найбільше із старого світу,
Не думаю про зиму, осінь й літо...
