Пила я літо спраглими ковтками:
Тумани, роси, далі голубі.
Хотілося насититися днями,
Що смак дитинства носять у собі.
У них ми про вчорашнє маєм згадку,
І мрію про обжинки. Є там час
Звести думки і справи до порядку,
Ще й плани готувати про запас.
Солодкий щем терпкого трунку літа:
І зливи, й прохолода, і жара…
Я сонцем щедро вмита і зігріта!
Не скорить дух мій холоду пора.
Депресії та сум у ніч зимову,
Що в’яжуть пасма смутку залюбки,
Не випущу з затаєного схову,
Бо сонце і печаль – не свояки.
Зі збірки "Вітражі сьогодення" (2015 р.)
